ФІЗАЛІС ЗВИЧАЙНИЙ (лат. Physalis alkekengi L.; грец. physao — надувати, physalis — водяна бульба; араб. alkekengi) — дворічна або багаторічна розсіяно-опушена рослина родини пасльонових (Solanaceae); рос. назва: физалис, пузырная вишня. Стебло прямостояче, 30–60 см завв., тупогранчасте, просте або розгалужене. Листки чергові, черешкові, цілісні, яйцеподібні, неглибоко виїмчасто-зубчасті, при основі заокруглені, на верхівці загострені; верхні листки зближені попарно. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на пониклих квітконіжках між попарно зближеними верхівковими листками; віночок колесовидний, зрослолистний, п’ятироздільний, білуватий, лопаті його гостротрикутні. Плід — округло-оранжева ягода, захована в червоній розрослій чашечці. Цвіте у червні–липні, плоди достигають у серпні–вересні. Ф.з. росте по всій території України (на Поліссі — по його південному краю) у лісах, серед чагарників. З лікувальною метою використовують стиглі плоди Ф.з. (свіжі або висушені, звільнені від чашечки, яка вважається отруйною). Сушать сировину на сонці, а при несприятливих умовах — під накриттям на вільному повітрі або в теплому провітрюваному приміщенні. Сухих плодів виходить 16–17%. Готову сировину зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Плоди Ф.з. містять органічні кислоти: лимонну, яблучну, винну, бурштинову, кавову, ферулову й синапові; барвники: криптотоксин, зеаксантин; кверцетин, дубильні речовини, каротиноїди, вітамін С (46 мг%), гірку речовину фізалін, пектин, слиз, цукри й жирну олію (у насінні). У червоних розрослих чашечках є стероїди: фізалін А і фізалін В. У науковій медицині Ф.з. не використовують, хоча свого часу рослина була об’єктом фармакологічного вивчення. Плоди мають сечогінну дію. У нар. медицині плоди Ф.з. відомі своїми сечогінними, протизапальними і знеболювальними властивостями. Свіжі плоди, сік або настій плодів вживають при нирковокам’яній хворобі, гнійних запаленнях сечового міхура, подагрі, суглобовому ревматизмі, при одному з проявів деформуючого артрозу (так званих шпорах), при захворюваннях печінки, що супроводжуються жовтяницею й асцитом, при болю у шлунку й кишечнику, від геморою, в разі переміжної гарячки та при крововиливах. Есенції зі свіжих плодів використовують у гомеопатії.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1991; Энциклопедия пищевых лекарственных растений / В.К. Лавренов, Г.В. Лавренова, В.Д. Онипко. — М., 2001; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.